"Часом не можна вимагати від дитини неможливого – до певного рівня і певного кола знань різні діти йдуть по різному"... 

       (В.О.Сухомлинський)

Вітаємо шановні друзі!

У нас Ви зможете ознайомитися з нормативно-правовою базою з питань навчання, виховання, психолого-педагогічного супроводу школярів з особливими освітніми потребами; науково-методичним забезпеченням загальної, спеціальної та інклюзивної освіти;  скористатися рекомендаціями та поділитися педагогічним досвідом з вчителями району, які здійснюють навчання учнів з особливими освітніми потребами та з обмеженими можливостями здоров'я.

Корекційно-розвиткова робота

Практичні поради з корекції психічних функцій: уваги, пам'яті, мислення

Пізнавальні процеси (увага, пам'ять, мислення) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність. Людина народжується з достатньо розвинутими задатками до пізнавальної діяльності, але вони несвідомі, їх ще треба розвивати. Тому великий вплив має виховання в сім'ї, в школі для розвитку пізнавальних процесів дитини.

Пропонуємо практичні рекомендації для вчителів і батьків, які допоможуть у роботі з школярами.

Розвиток уваги

1.    Привчіть себе уважно працювати в різноманітних умовах і навіть у шумному оточенні.

2.    Систематично тренуйте свою концентрацію уваги на всьому взагалі, виділяючи щось конкретне.

3.    Тренуйтесь в переключенні уваги з одного предмета на інший, виділяйте найважливіші предмети серед другорядних.

4.    Розвивайте у себе вольові якості - це допомагає у розвитку уваги. Починайте роботу з найскладнішого, нецікавого, намагайтесь виконати ті справи, які хочеться відкласти на пізніше. Чергуйте легкі і важкі завдання, цікаві та нецікаві. Робіть перерви під час роботи.

5.    Частіше використовуйте гру з головоломками або в шахмати.

6.    Постійно тренуйте свої здібності до концентрації зосередженості уваги. Пригадайте, як у першому класі вас вчили: сядьте рівно, зберіться, налаштуйтесь на роботу.

7.    Кращий спосіб розвивати увагу - навчиться бути уважними до людей.

Прийоми розвитку пам'яті

1.    Важливою умовою гарного запам'ятання є розуміння того, що треба засвоїти. Для кращого засвоєння матеріалу корисно розділити його на смислові частини, виділяючи при цьому головне і другорядне; складати план прочитаного; запам'ятати ключові слова; переказувати текст своїми словами.

2.    Велике значення для запам'ятання мають почуття та емоції. Емоційне оформлення сприяє кращому запам'ятанню, тому що позитивне чи негативне довше зберігається в пам'яті ніж нейтральне.

3.    Тренуючись у запам'ятанні, намагайтесь виконувати задачі та практичні вправи, з використанням тієї інформації, яку необхідно запам'ятати.

4.    Враховуйте, чим більше видів пам'яті приймають участь у запам'ятанні , тим краще зберігається та відтворюється матеріал. Тому треба тренувати всі види пам'яті - образну і логічну, механічну і смислове.

5.    Одне з кращих правил покращення пам'яті - повторення. Але важливо знати, як краще організувати повторення. Найкраще спочатку його проводити через 15-20 хвилин. Потім краще проводити повторення через 8-9 годин і через 24 години. При повторенні не варто перевтомлюватись, треба робити перерви.

Пізнавальні процеси (увага, пам'ять, мислення) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність. Людина народжується з достатньо розвинутими задатками до

6. Ще здавна відомий такий прийом запам'ятання, як установлення асоціації між інформацією, що необхідна для запам'ятання, та чимось знайомим. ( Російська фраза, наприклад: " Каждый охотник желает знать, где сидит фазан"- красный, оранжевый, желтый, зеленый, голубой, синий, фиолетовый - цвета радуги ).

Способи розвитку мислення

1.    Відомий загальний принцип, якого слід дотримуватись: " Хочеш бути розумним, навчись розумно ставити запитання, уважно слухати, спокійно відповідати і зупинитись, коли нічого більше сказати".

2.    Мислення починається з запитань " чому? ", "як?". Вчіться знаходити правильні відповіді на них. Для розвитку мислення важливо формувати у себе такі якості, як вміння бачити предмет чи явище з різних сторін, вміння бачити нове у звичному.

3.    Вміння помічати в предметі чи явищі кілька ознак - важлива властивість мислення. Чим більше число ознак предмета бачить людина, тим гнучкіше її мислення. Це вміння можна тренувати в іграх на дотепність, у вирішенні логічних задач та головоломок.

4.    Порівняння близьких за значенням понять - один з прийомів розвитку мислення. Наприклад, що спільного і що відмінного між літаком і метеликом.

5.    Мислення і мова нерозлучні. Кожна думка має словесне оформлення. Тому для розвитку мислення можна використати такий прийом: те, що не до кінця розумієте самі, спробуйте пояснити другому.

6.  Активне використання письмової мови ( твори, листи, ведення щоденника).

7.    Важливий засіб - узагальнення. Наприклад, троянди, тюльпани, ромашки - це квіти.

На допомогу вчителям

                    ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ПЕДАГОГА У КЛАСАХ, 

ДЕ НАВЧАЮТЬСЯ ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.

1.Навчання має бути активним.

2.Діти повинні мати можливість вибору, необхідно розвивати у них критичне мислення, підштовхувати до сприйняття самостійних рішень і активного навчання.

3.Тактовність – найважливіша умова в роботі.

5.Задовольняйте індивідуальні освітні потреби, використовуйте творчі й оригінальні методи заохочення дітей до мислення та навчання.

6.Установлюйте партнерські, близькі стосунки з родинами дітей і заохочуйте їх до активної участі у педагогічному процесі, щоб школа і сім’я спрямовували свої зусилля в одному напрямі.

7. Завжди пам’ятайте, що у дітей набагато схожого, ніж відмінного, незалежно від їхнього стану й потенціалу.

Мета і завдання в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

1.Сприяти залученню дітей до колективу та поліпшенню їх знань і вмінь. Навчити дітей взаємодіяти з іншими й досягати успіху у школі.

2.Створювати умови для всебічного розвитку дітей. Це стосується інтелектуального розвитку, розвитку моторики, комунікативних, ігрових, соціальних навичок, самообслуговування, а також самоповаги і контролю.

3. Розвивати соціальні вміння та навички. Соціальна компетентність особливо важлива дітям зі специфічними потребами. Якщо вони не набувають умінь у ранньому дитинстві, цей дефіцит проявиться протягом усього року життя.

4.Сприяти широкому використанню набутих умінь. Діти повинні мати змогу використовувати свої знання та вміння в різних обставинах ( ігрові форми роботи, проблемні ситуації, ситуації вибору).

5.Готувати дітей до звичних, стандартних ситуацій. Діти з вадами повинні навчатися ефективно діяти у стандартних ситуаціях у школі та поза нею.

6.Надавати родинам підтримку в досягненні їхніх власних цілей. А це можливо лише при добрих стосунках між учителем, школою і батьками.

7.Попереджати майбутні проблеми і вади. У багатьох дітей з особливими освітніми потребами із часом можуть виникати інші проблеми, спочатку малопомітні (наприклад, у дитини із затримкою розвитку комунікативних навичок згодом спостерігатися специфічні труднощі з навчанням).

СТРАТЕГІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Учителі мають створювати умови, сприятливі для навчання дітей з різними темпераментами та різною поведінкою, які тримаються осторонь чи демонструючи агресивність. Учні, які не хочуть гратися з однолітками, можуть боятися, діяти дуже повільно чи сором’язливо. У них спостерігається дефіцит соціальних умінь контактувати з товаришами. Отож:

1.                Дотримуйтесь усталеного розпорядку дня, постійного порядку дій.

2.                Пропонуйте безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших.

3.                 Сприяйте залученню дітей до груп, можна просто виконувати  завдання удвох.

4.                Використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови чи плескання по спині,хваліть за правильні дії, не примушуйте до колективної роботи, приділяйте індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося відчуття довіри, необхідне для колективної роботи.

5.                Звертайте увагу на зусилля, а не результат («Те, що ти зробив, дуже корисно».)

6.                Особливо складно працювати з агресивними дітьми, тому обмежуйте рівень шуму і візуальної стимуляції, необхідне просторе приміщення, щоб можна було відокремити гіперактивних дітей.

7.                Давайте чіткі вказівки:учні мають чітко розуміти, чого від них хочуть, у класі повинен бути вивішений розпорядок дня, на агресивну поведінку слід реагувати миттєво й організовувати паузи, щоб заспокоїти дітей.

8.                Учіть контролювати свої дії.

НАВЧАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ СОЦІАЛЬНОМУ ТА ЕМОЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

Методи розвитку самовизначення і самоповаги:

1.                Учіть дітей описувати себе, свої сім’ї та оточення: проводьте рольові ігри,обговорюйте фотографії, малюнки із сімейними сценами, запропонуйте виготовити власні альбоми, книжечки.

2.                Учіть дітей демонструвати позитивне ставлення до себе та інших: можна намалювати автопортрет, скласти вирізані з паперу окремі частини людських фігур, написати листа або намалювати щось батькам. Дозвольте учням приносити з дому щось особливе, доручіть здоровій дитині бути «Особливим другом».

3.                Сприяйте розвитку впевненості в собі: можна самостійно добирати об’єкти для лічби, давайте нагору практично застосувати набуті вміння, наприкінці дня нехай дитина розповідає, що з нею сталося сьогодні позитивного.

4.                Учіть дітей незалежності:сприяйте створенню системи дружньої підтримки.

5.                Навчайте поважати свої права та права інших.